РоссийскийДля вишивання рушника необхідно ретельно готували і вишивальні нитки та голки. Як і всі металеві предмети, голки здатні притягувати та проводити енергії навколишнього простору. Голка є дуже чутливим приймаючи біоенергії і здатна проводити потоки енергії, які в сотні разів перевищують кількість енергій, що проходять через сталевий дріт аналогічного розміру та якості. До яких би предметів не торкалась голка, вона залишає там енергетичний слід. Ці властивості відомі людству здавна і покладені в основу голкотерапії та різноманітних магічних процедур.
Тепер можна собі уявити енергетичну картину вишитого виробу, коли голка торкалась тканини тисячі разів. Усе, про що думала людина в цей час, молилась, співала чи повторювала побажання, – все те залишала голка в узорі вишиття навічно.
Наші предки називали Жінку хранителькою домашнього вогника. Це означало, що вона підтримувала Вогонь Життя у своїй родині, вона була жрицею. Вона виношує дітей і всякі маніпуляції з енергетикою в домі належить жінці. У зв’язку із цим, у неї повинне бути відмінне фізичне і душевне здоров’я. Руки людські є важливим інструментом, що відіграють велику роль у цьому, оскільки через них проходять важливі енергетичні, інформаційні потоки та канали. Всяке рукоділля, а особливо вишивання надзвичайно активно прочищає ці канали і дає можливість підтримувати організм у цілковитій гармонії. Досить багато є розповідей жінок проте, як вони вилікувались від своїх хвороб завдяки вишиванню або мають змогу підтримувати свій психічно-емоційний стан у гармонії.
Нитки для вишивання також ретельно добирали. Найкращі нитки для вишивання – шовкові. Тому що ниточка складається з павутинок кокона шовкопряда завдовжки 2 км. Це означає, що волокна, котрі складають нитку, цілі по всій довжині. Наступними за цінністю є нитки вовняні. Вони, як і шовк, тваринного походження, мають білкову природу. За вовняними йдуть нитки лляні та конопляні, що складаються з білка кератина, на відміну від рослинних, мають значний резерв «пам’яті» – накопичення електромагнітних коливальних імпульсів, тобто інформації.
Шовкові вишивальні нитки, як і тканини, дуже цінували, оскільки були привізними, їх вживали виключно для виконання найдорожчих речей.
В давні часи брали вже засилену голку для вишивання, то читали молитву та побажання. Завжди після перерви, перед продовженням роботи їх повторювали. Коли відкидали роботу до наступного продовження, то не залишали як не будь полотно, а акуратно його складали. Якщо залишали зім’ятим, то і доля так поведеться, що не буде порядку. Коли закінчувалась нитка у голці, то ніколи не втикали голку саму в полотно. Треба було заселити нову нитку, і лише тоді вколоти. Складену акуратно роботу загортали в тканину, не залишали відкритою.
Ще в дохристиянські часи існувало таїнство шлюбу. Коли на весільному рушнику благословляли батьки молодих, то в хаті в цей момент не було нікого. Рушник, постелений батьками, молода скручувала в сувій і ховала від стороннього ока. Вже по смерті діда і баби їхні нащадки могли показувати всім рушника, говорячи про їхній зелений шлях. А ще онуки перешивали Розове Древо з бабиного рушника на свій, на майбутнє весілля.
Кожен кінець рушника необхідно починати вишивати знизу в гору, за таким же принципом, як виготовляти ткані рушники. Ніколи не перестрибувати з одного кінця до іншого, щоб вишивати окремі елементи. Колись не встигала наречена, то їй допомагала мати, хрещена мати, сестра, тобто хтось із близьких рідних.
Сам процес вишивання – робота з матеріалом, відтворення орнаменту на тканині за допомогою різноманітних технічних прийомів – є – надзвичайно захоплюючим і не менш сакральним, як робота ткача, гончара, писанкаря.
Спіраль – одна знайпоширеніших форм, моделей Світобудови, яка надзвичайно сильна в енергетичному плані. До таких швів належить занизування, зволікання, низь. При цьому нитка залишається на поверхні або під сподом полотна, тобто стає видимою і невидимою. Вишиття тоді чітко нагадує негатив і позитив. Окрему групу становлять шви, виконані технікою хрестикування. Хрест належить до знаків, що активно захищають і, разом із тим, дають змогу під’єднуватись до гармонії Природи. Надаючи перевагу певним швам, людина тим самим виказує своє енергетичне чуття та резонанс, потребу в тій чи іншій якості енергетики.
Також необхідно відзначити,що традиція передбачала виконання вишивальницею таких моментів:
-по-перше, працюючи, ніколи не випорювали «помилки» ті «помилки», що ставилися на полотні, при їх «виправленні» вносили деструкцію в енергетику рушника. Як не можна заново пережити вчорашній день, так і, не варто перероблювати роботу, а треба йти далі. Рушники, котрі вишивали з піснею і молитвою, з асиметрією і різними мітками, вражають нас своєю «живістю», а ті, які технічно бездоганно виконані – нецікаві, холодні, безсердечні (вишиті тільки розумом);
-по-друге, рушники в минулому виготовляли так, що обидва боки були вишиті однаково і чисто. Видимий бік для нашого ока символізує наші діяння, котрі відомі людям, а невидимий – думки та бажання. Останні для людей невидимі і часто йдуть у супереч нашим вчинкам, у яких ми хочемо здаватися людям гарними. Проте перед Господом сховати нічого не вдасться. Невидима наша сторона повинна бути в цілковитій гармонії з видимою, в цьому полягає сенс Буття.
В народних вишитих творах люди – творці фіксують не лише своє естетичне сприймання життя, а й його оцінку, бажання перетворити його відповідно до свого ідеалу. Тому український вишитий рушник як ціле вимагає для його осягнення більш складного художньо – естетичного сприймання. До нього включаються: перше-сприймання зовнішньої форми твору, його художніх засобів, що веде до другого – сприймання безпосередньо зображеного і до третього – сприймання художньої ідеї – ставлення автора його почуттів, суджень, мети, стосовно відображуваного.
Отже,мистецтво вишитого рушника чи не найяскравіше втілює національні риси народного мистецтва всієї України, та несе в собі не тільки важливу матеріально – практичну функцію, а й естетичну культуру і духовну насолоду, та відіграє велику роль у формуванні високої духовності.
