Українське народне мистецтво передавалося із покоління в покоління та створювалося віками.
Вишивка найбільше характеризує естетичні здібності народу, а також єднання з природою та відчуття її краси.
Мистецтво вишивки є віддзеркалення духу українського народу. Свої почуття душі відображали на полотні символами. Ці символи служили людям магічною силою, які оберігали їх від усього злого, а також вселяли в душі рівновагу та впевненість. Вони послужили елементами та мотивами у складанні композиції орнаменту.
Вишиванка – це високе мистецтво талантів, яке має глибокий зміст. Якщо відкрити внутрішній зір то можливо побачити всю красу та глибінь віків. У композиціях вишиванки живе ще одна душа людини тому люди зі святістю ставилися до кожної вишитої речі. Композиції творилися людьми в молитві та відображалися орнаментами на полотні всім чим дорожила людина в своєму житті. Тому серед символів в орнаментах можливо побачити і небесні знаки.
А ступаючи босоніж на землю вважали, що черпають з неї життєдайну силу-енергію, яка заряджає людину фізично і духовно на завершення всіх життєвих потреб і задумів в тому числі витворів мистецтв.
Сучасні вишивальниці починають відроджувати автентичні зразки орнаментів. Взори потрібно шукати не в чужих альбомах, а відроджувати і збагачувати забуті свої, національні; навчитись любити і відчувати душею кожну ниточку, кожний колір; навчитись відроджувати техніки забутих швів в композиціях, а їх близько 150 різновидів.